Кудесник
Що ми святкуємо. Пасха чи Великдень?
(c)

Кілька днів тому ми святкували та насолоджувалися вихідним понеділком, що радував нас своєю несподіваною безтурботністю. І навряд чи замислювалися над питанням, а що саме святкуємо, який містичний зміст доносить до нас з глибини тисячоліть відлуння звичаїв та обрядів.

Вважається само собою зрозумілим, що свято Великодня походить від старозавітного свята Пасхи, яке по новозавітним канонам набуло нового змісту. Та подивимося, чи багато в наших великодніх традиціях запозичено з Блихького Сходу?

Ось лише кілька дрібниць. Чому на Великдень красять яйця? Яйце є ритуальною стравою Великодня, та більше ніж просто стравою: воно виступає як священний символ. Часто можна почути або прочитати стандартну легенду про те, як стало червоним яйце в руці Марії Магдаліни. Але як бути з тим маловідомим фактом, що в давньому Ізраїлі майже не розводити кур? Між тим зрозуміло, що частиною глибинної традиції та священного ритуалу може стати лише така страва, яка добре відома всьому народові.

А відповідь проста: розписані яйця не мають аж ніякого відношення ні до старозавітної, ні до новозавітної пасхи. Це наш, питомо слов'янський звичай, та навіть давніший, доби арійської спільності, незрівнянно старший за принесену з Близького Сходу віру. Кругла форма яйця це модель Всесвіту, маленький глобус неба і землі. Яйце також символ незламної жаги природи до життя, бо з нього, неначе мертвого, родиться живе. Візерунки, якими й досі розписують яйця в українських селах, це немов би руни, священні письмена давньослов'янської магії. Тут можна впізнати і символи Сонця та Місяця, Землі як матері всього сущого, символи плодючості та звертання до стихій вітру, води, вогню...

Мало хто знає, що багато століть церква вели непримиренну та безуспішну боротьбу проти "бісовського ворожіння", і розпис яєць намагалася заборонити аж до 18 століття! Лише згодом, зрозумівши, що побороти народні вірування неможливо, виряшила хоча б взяти їх під свй контроль.

Другою неодмінною ознакою великодніх свят є особливий хлібець, високий, циліндричної форми та обов'язково увінчаний "шапочкою". Між тим, такий хлібець просто не міг прийти до нас з Ізраїлю. Справа в тім, що в давньоєврейській містиці будь-яке бродіння символізує гріх, тому саме священні, обрядові хліби у євреїв робляться без дріжджів (маца).

Наші давні арійські предки, все життя яких нерозривно було пов'язане з життям стад, і календар свій міряли по поведінці своїх вірних супутників та годувальників. Для давнього арія бик був не просто чотириногою твариною, а містичним образом усієї тієї половини світопорядку, яку можна назвати чоловічою: це і бойова звитяга, і фізична здатність запліднювати жіноче лоно, і творча духовна енергія, і здатність зерна запліднювати землю. Так само, і корова символізувала все жіноче: лагідність та затишок, здатність жінки народжувати дітей та здатність засіяної землі давати врожай.

І кожної весни, коли починало пригрівати сонечко, великим святом для аріїв був початок пори розмноження у биків. Так що ж символізують такі високі хліби в культурі слов'ян? Відповідь на це питання знайти дуже просто, якщо поставити на стіл цей височенний хлібець та поруч покласти два крашених яйця. Це фаллічний символ, величний знак торжества по-весняному буйних чоловічих сил, що пробуджуються для нового життя після довгої зими.

Так продовжує жити в народі, прикритий тоненькою оболонкою церковності, могутній пласт язичництва. Можна, до речі, додати, що й більша частина образів православних святих це трохи "підредаговані" образи слов'янських богів. Нехай кожен сам визначиться зі своїм ставленням до цього факту. Хтось відмовиться від, як він вважає, пережитків давнини заради євангельської віри. Я ж вирішив для себе навпаки: не звертаючи уваги на чужоземні, на мою думку, нашарування, берегти своє, слов'янське. Тож святкую я не пасху, а Великдень, свято воскресіння зеленої трави, сонячного світла та всього живого. А як же вічне життя, яке обіцяє в дар церква? Язичник бачить його в кожній бруньці та відчуває його у кожному своєму подиху. Ніхто не може мені подарувати того, що в мене і так є.

::: На главную :::